Полтавський Хрестовоздвиженський жіночий монастир - православний монастир в Полтавській єпархії, пам'ятник архітектури національного значення. Заснований в 1650 році як чоловічий монастир ігуменом Лубенського Мгарського монастиря Калістратом за сприяння Полтавського полковника Мартина Пушкаря, інших козацьких старшин і міщан.
Скасовано в 1923 році. У 1942 році обитель відновлює свою діяльність, але вже як жіночий монастир. Знову закритий в 1960 році. У 1991 році повторно відновлює свою діяльність як жіночий чернецький.
Собор монастиря закладено в 1689 році, будівництво розпочато в 1699 році на кошти генерального судді козацького війська В. Л. Кочубея. Після смерті батька добудовував собор його син В. В. Кочубей, точних відомостей про дату завершення будівництва немає (1709, 1756 в різних джерелах), освячений в 1756 році.
Собор є домінантою монастирського ансамблю і всього ландшафту Полтави та її околиць. Собор побудований в стилі українського бароко, довжина храму 30 метрів, висота куполу - 28. В основу плану покладено типове рішення давньоруського трехнефного храму з чотирма пілонами, на які спирається центральний купол. Це єдиний збережений на Україні храм з сімома куполами. Площині стін оживляють розташовані в три яруси вікна і ніші різноманітних форм і розмірів з химерними лиштвами.
Хрестовоздвиженський собор нагадує відомі пам'ятники архітектури - собори Миколаївського та Братського монастирів в Києві, Троїцького собору Троїце-Іллінського монастиря в Чернігові, Мгарського - в Лубнах. Однак полтавський собор відрізняється від них постановкою куполів, широкими кутовими лопатками і обробкою віконних і дверних прорізів. Всі сторони собору мають рівнозначне архітектурне рішення. В середині XVIII століття майстер Сисой Шалматов вирізав для собору величний чотириярусний позолочений іконостас. Поруч з храмом в 1786 році була побудована цегляна чотириярусна дзвіниця в стилі пізнього бароко. Висота її 47 метрів. Дзвіниця оформлена різноманітними ліпними елементами.